?

Log in

No account? Create an account

Previous Entry | Next Entry

Вчора займалися математикою. Назва розділу в посібнику "надихала" - склад числа. Кілька завдань, які наочно демонструють, що число "2" може складатися з 2 і 0, 1 і 1 та 0 і 2. Табличка, де ти поступово зменшуєшь число кіл в рядочку з 6 до 0, а на їх місце по одному додаєшь квадрати. Все достатньо легко, але абсолютно незрозуміло - навіщо! І саме ось цю потребу робити певні лінійні знання прив'язаними до реальності і потреби в таких знаннях у дитини, Холт підкреслив як головну мету навчання і неспроможність шкільноі системи. Саме на неї так хочеться "забити", бо ж "всі так вчаться" і "ці чудові яскраві посібники, розроблені провідними фахівцями, напевно ж результативні" може то в мене "криві руки"... Але дитина, вона ж миттєво відгукається на різницю в підході або ж то стомленним виразом обличча і повною неуважністю, або ж зацікавленням, повноцінною присутністю в процесі, розумінням, що саме вона може з ось цим зробити корисного для себе. Так вчора я для ілюстрації поняття на зрозумілому їй прикладі запропонувала створити іграшку для улюбленої поні, нанизавши на волосінь по 5 намистин 2 видів так, щоби жодний варіант їх поєднання не повторювався. (Тут я зрозуміла, що у Звонкіна в схожому завданні на варіативність намистини треба було ще й розташовувати на різних позиціях, але не стала розвивати цю тему, про яку треба ще самій згадати).
Іванка зосереджено нанизувала. Сама знайшла всі можливі 6 варіантів розв'язання завдання, хоча й зовсім не в той послідовний спосіб як це зробила б я і як в посібнику. Я їй продемонструвала "послідовність" зменшення кількості одних намистин і збільшення інших в якості перевірки нашого результату. Вперше дитина сказала "дякую мама за таке цікаве завдання!" Ну і як після цього йти кондовим шляхом?!
Читання. Наче б то логічно, що тут діє принцип "чим більше, тим краще". Поступово сприйняття символів спрощується і замість з'єднування кожноі окремої літери починають з'являтися склади. "Підказати" читати складами на більш ранньому етапі не було результативним: вона дуже швидко заплутувалась і ще один додатковий критерій в тому, як читати правильно, додавав напруги так, що виходило "прочитав всі літери - не можу вгадати слово". На морі Іванка не читала нічого, крім заголовків розділів книжки, яку я їй читала. Через 2 тижні відносної відсутності читання, вона стала поєднувати літери помітно вільніше. Цікаво що оповідання в якому десь третина слів зображена малюнками вона в цілому читає значно легше, ніж втричі менший вірш в звичайному вигляді. І зараз в неї буває таке, що прочитавши рядок віршика вона його не може переказати, хоча там і 3 слова. Я роблю висновок, що, по-перше, є якийсь граничний обсяг символів, які вона може розтлумачувати без перерви (в даному випадку - переходу уваги на знайомий графічний об'єкт), по-друге, матеріал її не надто захоплює. Маю в планах і все не дойду до того, аби самій зклепати коротенькі оповідання про її улюблених поні і роздрукувати із малюнками. Цікаво порівняти рівень зацікавленості в такому випадку.