?

Log in

No account? Create an account

Previous Entry | Next Entry

Jun. 24th, 2014

Мої недосипання роблять з "мами Лєри" "маму-монстра".
При цьому я починаю жахливо просувати дитину, створювати їх почуття провини на кожному кроці, бути відстороненою емоційно - коротше кажучи, роблю все повністю всупереч теорії. Бачу, що лише зливаю на неї свою проблему браку ресурсу, жодних підтверджень правильності своїх дій по ситуації не бачу, просто несе. Вчора врятувати решту дня від мене, руйнуючоі все на своєму шляху, вдалося вкладання спати вдень. 3,5 години в ліжку справу значно покращили.


Перша книга, яку я взялася читати з "класики" - How children fail. На перший погляд вона дуже опосередковано стосується того, що цікавить мене саме зараз - організації процесу, очікувань тощо. Можна було б взяти більш тематичну. Але як то часто буває, я інтуїтивно обрала книгу, яка показала саме мені притаманні вади, що є традиційними для вчителів. "Завдання вчителя не в тому, щоб бути босом, копом або суддею. Він має давати допомогу і інформацію там, де в учня є запит", - квінтесенція першої частини книги, яка нажаль змусила мене визнати, що я себе надано часто ставлю саме в ті "непродуктивні" позиції.
Важко висловити, але на рівні відчуттів я знаю, в чому різниця між альфою і цими трьома її скаліченими проявами. Якщо коротко - то це більш буллі - альфа без турботи. А ще конкретніше: альфа, яка навіть питання турботи перетворила на тему для буллінга, бо вона виходить виключно з власних міркувань і оцінок і недостатньо зважає на реальні потреби дитини.

Ще я чудово розумію, що допоки я остаточно не відіспалася, не отримала з книжок та думок більш-менш ясну картину того, як саме має виглядати наше навчання, і від Іванки якийсь чіткий сигнал щодо предмету її зацікавленості, ми без жодних втрат могли б не займатися у тому звичному вигляді. Ми точно нічого б не втратили у плані розвитку, я впевнена. Але мені страшно. Мій страх "недоробити" жене мене підсовувати їй читання, математику, прописи... Вже не так надривно, як раніше, вже з правом відмовитися, вже майже без критики Так соромно зараз згадувати, як я її шпиняла за "не такі" відповіді, акцентувала увагу на помилках замість лише про гарне говорити... Але мій мозок поки активно сканує простір і час на предмет "причинення користі" власній дитині:)