?

Log in

No account? Create an account

Previous Entry | Next Entry

Jun. 7th, 2014

В мені є хтось. Не орган, не їжа - справжній хтось, який вже зараз має власні бажання, власний ритм життя, відчуття. Ось сиджу я між трьома компами - на одному аудио інтенсива редагую, на іншому книжку для Діми купую, на третьому роздруковую щось в кольорі і паралельно отримую інсайт - та ж про хоумскулінг можна почитати якусь "классику жанру" і купую 3 книжки Холта. Їм при цьому шоколадку Рошен, відчуваю, який задушливий сьогодні вечір, десь думка майнула, як там Діма Іванку вкладає... На хвилинку встаю і, ой мамочки, та я ж не сама! Побачила у вікні своє відзеркалення і аж посміхнулася.
Дівчинка ближче до ночі активізується. Ім'я поки не прийшло.
Я аж вчора на 27 тижні забажала почитати, що ж там з нею і зі мною зараз відбувається. Не можу сказати, що з Іванкою прискіпливо слідкувала, що там за тиждень в дитини виросло/відкрилося, чи які там в мене мають бути симптоми крім живота, але зараз якось зовсім до цього думки не доходять. Хоча в принципі вже сьомий місяць, може трохи і подумати про одяг, слінг якийсь новий пригледіти...
Судячи з тиші зі спальні тато успішно заснув разом з Іванкою.
Отже, я свою вагітність зустріла цілком позитивно і дещо відірвано від реалій. Чи тому посприяв "мозок вагітної" - диагноз, який в мене мабуть з'явився з перших днів, свідчення чому - не той паспорт та пропущений рейс до Австрії. Чи події в Україні якось пригальмували мою здатніться сприймати та головне обробляти інформацію. Коротше кажучи, підходила я до питання спостереження вагітності із міркою абсолютно здорової людини без досвіду виношування та пологів та на 6 років молодшої. І головним мірилом тут було "аби зайвий раз не чипали". Тому до Ісіди не пішла (не шкодую), потрапила до гінеколога, яку саме так як я хотіла мені описали. Не відчула її "своєю" людиною але лишилася, бо перспектива шукати когось, хто прямо таки сподобається, здавалася мені примарною.
Тож коли гінеколог відіслала мене на аналіз крові, що показав низький (85) гемоглобін, я була більш схильна прислухатися до порад гомеопата і замість Сорбіфера (який і в минулу вагітність в подібній ситуації нічого не змінив) пити якусь концентровану бурду з винограду та гомеопатію. За три тижні результат був 76. Йти до того самого гінеколога мені не хотілося. По-перше, я її рекомендації не дотрималась, по-друге, ну не відчувала я її, та сам заклад з совковою системою достатньо "своїми", щоб саме там вирішувати своє питання.
При чьому як властиво всьому періоду моєї вагітності в цілому, я спершу підгальмувала і ніяк особливо на результат не зважила, а за кілька днів до поїздки в Япониію раптом схопилася за серце телефон і стала шукати, як же ж себе терміново врятувати. Подруга, що більшість часу живе у Швейцарії, розповіла, що їй в аналогічній ситуації з четвертою дитиною вливали рідке залізо. Все, я телефоную у всі клініки з питанням, де мені можуть прокапати це залізо, абсолютно не замислюючись, що це зовсім не така безумовно гарна затія. Врешті, я розумію, що без консультації із гінекологом або терапевтом тут не обійдеться, отримую 2 контакти. Один з них - від Олени - голова клініки, що в основному займається еко але також веде вагітних "і я якщо в Кієві то лише до нього", другий - від Оксани, лікаря Наталі Лелюх, про яку вона мені вже неодноразово казала, судячи з опису адекватної, схожої на те, що я шукала від початку. Я дзвоню обом: Лелюх працює в Оберізі і на той день в неї все зайнято. Інший лікар мені відзвонює і каже що за моїх обставин спробує щось зробити "їдьте негайно".
Зробили узі, повторний аналіз - все ок, ось Вам телефон фахівця з обласної лікарні. Якщо поквапитесь іще сьогодні встигнете з нею зустрітися. Дівчина з відділення гематології: так, вочевидь анемія залізодефіцитна, для Вас не нова. Пийте будь що з цього списка і як повернетесь зробіть тест на сироватку заліза. Я буду у відпустці, але лишу інструкції - якщо раптом показник менше 12 - треба буде лити Венофер.
Кул. я задоволена, що ніхто не згущує фарби, купую один Мальтофер у сиропі (бо для дітей і менш подразнює шлунок за словами гематолога), п'ю його всю Японію, і за 10 днів роблю аналіз. Показник сироватки - 2. Гематолог ще з відпустки не повернулася, а інструкції про те що щось мені в такому випадку треба лити - не лишила.
Сходила до дядьки-гінеколога: одразу ж почали з узі, налякали тонусом матки ("хоча шийка нормальна"). Висновок - поки йдіть, нічого приймати не треба (фух), за тиждень повернетесь і якщо не мине, тоді ми як візьмемось!...(ой!)
З розмови з тітонькою, що брала аналіз в обллікарні і з острахом відмовлялася лити мені щось поки лікар не повернеться з відпустки, я зрозуміла, що питання про те "де ви на обліку" (тобто, хто за вас відповідає) є для медиків в рази більш значушім ніж я думала. Тож близько 20 тижня стало мені зрозуміло, що вступити з кимось в альянс під назвою "спостереження вагітності" мені доведеться, особливо за моїх "залізодефіцитних обставин", тож треба обрати когось максимально для себе прийнятного. Дядька й клініка в цілому були ок: тут "за" були такі фактори як швидкість реагування на мій запит, рекомендації, відсутність бажання мене одразу чимось "лікувати", лякати, європейська така собі клініка і не надто далеко. Але були й помітни мінуси: жодна зустріч не обходиться без дуже детального тривалого узі, що для еко-орієнтованої публіки не є питанням взагалі, а мені не видається чимось добрим, ціна на спостереження космічна і ось цього співпадіння, коли ти бачиш в лікарі також людину, яка тобі подобається, а він, так само - бачить людину в тобі, цього не відбулося. Тож я вирішила врешті випробувати рекомендації Оксани і визначити одного з двох. Оберіг, де працює Лелюх, теж не є прикладом демократичних цін. Але це ж дивлячись з чим порівнювати! Проти першої суми тут вартість була вдвічи нижчою, що вже було фактором. Та все ж, якби я не відчула ось цей "клік" всередені, якусь базову довіру до неї з першої ж хвилини в кабінеті, могли б бути варіанти. Вона дуже приємна особистість і забігаючи наперед хочу сказати, що її семінар по пологах ще більше мене ствердив у правильності вибору.
Цікаво, що саме на день консультації з Лелюх в мене був запланований візит до обллікарні: повернулася гематолог і сказала "будемо лити". Тож я впихнула поперед запланований "влив заліза" Лелюх і після того тимчасово його відкалала, а після і зовсім з полегшенням зітхнула, що інтуїція мене зберігла від можливих проблем. Вже після повторного аналізу в Оберізі я мала консультацію спочату з терапевтом, потім з гематологом і обидва, а остання особливо, чітко дали зрозуміти що ось так з бухти-барахти вагітним лити залізо дуже дивна ідея. Бо сталого підвищення показників заліза це не дасть, тут потрібна спокійна й кропітка робота пероральних засобів, а ось можливість негативів, в тому числі "капсуляції" заліза чи навіть анафілактичного шоку існує.
Врешті з середини травня я приймаю гіно-тардиферон і останній аналіз, о чудо, показав вже 90 гемоглобіну!!! Паралельно я продовжую приймати гомеопатію, але бачу, що Ліза не знаходить пояснення, чому не спрацьомує те, що має спрацювати і без алопатії. Ну то вже таке. Принаймні я себе навіть за найніжчих показників почувала досіть гарно, тож щось вона мабудь давала. Також Ліза порадила вживати лецитін - ок, це в принципі харчова добавка, не зашкодить, їм.
До та під час поїздки в Японію страшенно чухався живіт! Не пам'ятаю такого в першій вагітності. Я вже що тільки не робила, але потім якось саме по собі минуло. Грішу на засіб від стрій, який саме закінчився разом із моїми стражданнями.
На щастя, поки мені нічого не "розповідає" спина. Мабуть не останню роль тут відіграє і аква-аеробіка - чудова штука!
В Японії я собі "находила" трохи варікозу. В паху. Більше не стає, але й не зникає хоча я й пропила мілефоліум після якого мало б "все зникнути".
Взагалі ця поїздка ставала приводом кількох медиків сказати "ну то що ж ви хотіли?! таке утнути!" Довгий переліт, багато ходіння...і взагалі треба бандаж вже давно носити. На щастя лікар Наташа на таке сказала що це все дурниці, бандаж точно не треба в моєму випадку, ну а передбачити, як саме організм зреагує на ті чи інші відхилення від звичайного режиму не можливо. І нема нічого такого на 100 відсотків забороненого вагітним: підбори, кава, спати на животі чи боці. Доки це не викликає в дитини та організму спротиву не треба обмежувати себе якимись стереотипами. Якщо саме тобі це не підходить - організм дасть знати, не май сумнівів!
На ніжках та ручках наросло жирку. І виходячі з обсягу вживання цукерок та взагалі нападів жору останнім часом, я не можу це списати на потреби "вагітного організму". Інколи, особливо як з'їм тижневий запас цукерок, в мене настає момент "рішучості" - все, завтра відмовляюся від порожнього цукру, борошняних виробів,,, І план на кілька пунктів "як повернутися на 1 кг назад за тиждень". Але на щастя, я досить швидко поєдную цей порив з тим знанням про результати таких короткотермінових процесів, про їх обратимість на додатковий потяг до їжі, про те, що минулого разу я більше набрала вже після пологів, тож схуднути щоб ходити гарною і стрункою вагітною не є метою, бо все це може дуже швидко повернутися із гаком, коли стрибне гормональний фон, а в житті відбуватимуться зміни які ще нестерпніше хотітиметься заїсти шоколадом. Тому я намагаюся ставитися до себе поблажливо, не корити себе за зайве, аналізувати, шукати альтернативи та причини.

За 10 днів в нас 8 річниця весілля. Щоб його подарувати коханому?...