June 13th, 2014

(no subject)

Після двох перенасичених днів раптом всі плани поламалися і ми були вдома без жодного офіційного "заняття" для Іванки. Тайм-аут пішов нам на користь: я відіспалася, Іванка мала час зацікавитися розмальовкою (нехарактерне для неї заняття), грою з ляльками принцесами, виношуванням "туалетної справи".
Я з нетерпінням чекаю приїзду книг Холта, що мають допомогти мені позбутися шкільного мислення, а Дімі - відкрити альтернативне бачення світу, де школа не є ані обов'язковим, ані потрібним, а часто й тупіковим шляхом розвитку дитини. Чи сприйме він це, і на чому нам вдасться узгодити наші позиції стосовно Іванкіного навчання - час покаже. Поки скажу за себе - навіть маючи на меті зміну вектору в навчанні за своїм власним бажанням, відключитися від стереотипного підходу дуже важко. Десь вчора я зрозуміла, що прописи, читання та рахування - базові завдання для 5-літок, зрушення в яких легко оцінити наочно - не є такими обов'язковими до нав'язування дитині в регулярному форматі, як я це досі робила. Тобто методичне викроювання 15 хвилин на одне з таких завдань бажано без вмовлянь, але ж, будьмо відвертими, частіше ця моя ініціатива не зустрічає великого ентузіазму - це не зовсім про вільну освіту. Краще, ніж займатися тим самим в гамірній "групі товарищів" коли ти ще очі не розплющив у садочку, але по великому рахунку - те саме. З чим я абсолютно згодна в теорії, але поки втілення на практиці в мене шкутильгає, так це з тим, що навчання йде там, де людина бачить для чого їй це потрібно, або процес сам по собі захоплюючий. Тож сьогодні ми не відкрили жодного посібника, але з радістю рахували зібрану Іванкою смородину. І ось тут в мене була змога наочно продемонструвати, що таке десятки.
Collapse )
Collapse )

Після того Іванка розкрила свій творчий потенціал і хвилин 15 без зупину мені розповідала якусь свіжоспечену історію. І я відзначила, як сильно мені в дитинстві запам'яталося, що я мамі розповідаю якийсь свій новий "мега-твір", а вона вже не має сили мене слухати і брутально перериває, щоб вкладати спати, і як рідко я приділяю час тому щоби отак увібрати в себе все її "надважливе" без залишку, без відволікання на плани або дзвінки, не дивлячись краєм ока у телефон.