June 7th, 2014

(no subject)

В мені є хтось. Не орган, не їжа - справжній хтось, який вже зараз має власні бажання, власний ритм життя, відчуття. Ось сиджу я між трьома компами - на одному аудио інтенсива редагую, на іншому книжку для Діми купую, на третьому роздруковую щось в кольорі і паралельно отримую інсайт - та ж про хоумскулінг можна почитати якусь "классику жанру" і купую 3 книжки Холта. Їм при цьому шоколадку Рошен, відчуваю, який задушливий сьогодні вечір, десь думка майнула, як там Діма Іванку вкладає... На хвилинку встаю і, ой мамочки, та я ж не сама! Побачила у вікні своє відзеркалення і аж посміхнулася.
Дівчинка ближче до ночі активізується. Ім'я поки не прийшло.
Я аж вчора на 27 тижні забажала почитати, що ж там з нею і зі мною зараз відбувається. Не можу сказати, що з Іванкою прискіпливо слідкувала, що там за тиждень в дитини виросло/відкрилося, чи які там в мене мають бути симптоми крім живота, але зараз якось зовсім до цього думки не доходять. Хоча в принципі вже сьомий місяць, може трохи і подумати про одяг, слінг якийсь новий пригледіти...
Судячи з тиші зі спальні тато успішно заснув разом з Іванкою.
Collapse )
За 10 днів в нас 8 річниця весілля. Щоб його подарувати коханому?...