?

Log in

No account? Create an account
Все мы в той или иной мере занимаемся улучшайзингом. Бразильская попа за месяц, 3 дня на соках, 14 дней без сладкого, 21 день без жалоб... Мой вариант бессрочный, но и его можно охарактеризовать. "замедление, быть в моменте". А в отношении еды - "слушать себя и научиться не заедать эмоции, встретиться с ними лицом к лицу".
Несколько дней без зажоров и поедания конфет кулечками для меня уже значительный прогресс.
Минута ощущения себя на дне рождения просто в моменте отдыха, приятно лежа в тенечке на мягком кресле, никому ничего не должная, без необходимости добавить в это состояние еды, разговоров, решений - огромная победа. Именно в эту минуту я поняла, что есть шанс почувствовать, для чего нужен отпуск.
Может ли статься, что я на самом деле почувствую вкус к жизни, отдыху, поездкам, что меня перестанет терзать вопрос "для чего это вообще", "что там делать"? Что вместо ожидания великих свершений которых айайай нет, я смогу воспринять наслаждение от ветра, моря, лежания в тишине? И в этом будет смысл?
В середу дала Христині Каустікум200 (ще за 3 тижні повторити), а Івасі Лікоподіум200 (ще 2 рази через 2 тижні).
Христюша спить кожного разу по різному, нема єдиного спектру претензій:) То я думала, ну ок, нехай вона тільки не рухалася уві сні так активно, нехай би присмокталася та й усе. Маю - задоволення таке собі. Від лежання на одному боці "дощечкою" тазовий суглоб ниє вже другий день. Мала можливість у четвер і п'ятницю спати вранці - спала до 12-13 годин! Це ж треба як там було вже в мінусі все!
Івася тиждень кашляє. Спочатку якийсь дивний сухий кашель був, згодом став більш вологим. Сьогодні даю Простуду з кашлем.
Христинка за тиждень подорожі відвикла від домашніх, від пляшечки та від засинання у загойдувальному центрі (до чого мама з татом вже встигли звикнути, а тепер зовсім ай-ай-ай!) Впевнено перегортається на живіт через будь-який бік, лежачи стала дивитися вгору та обертатися назад. Ще стала висувати язик і затискати його яснами - виходить така ягідка попереду:) Розмовляє, співає. Відволікається на все навколо. Доводиться для вкладання кудись ховатися, гойдати стоячи або лягати.
Іванка стала ще з більшою охотою розмовляти англійською. Сама ініціює перехід на англійську, конструює речення, питає слова, яких не вистачає. Почали займатися "Мовленевим спілкуванням". Посібник на 4-6 років. Не уявляю, як би ми це робили в 4 та навіть в 5. Зараз, за місяць 6, всі ці Назва предмета, назва дії, назва ознаки засвоюються так легко, ніби то вона вже це знає і тільки потребувала "назв", якими легко користується. Майже доробили Мишематику Жені Кац на 5-6 років: чудові захоплюючі вправи! Думаю ще трохи і таки почнемо грати у морський бій. Нажаль не виходить так багато читати з нею, їй, як мені б того хотілося. Намагаюся компенсувати аудіокнижками. Зараз "пішов" Незнайка. Що мене особо здивувало, їй сподобалась начитка абсолютно беземоційним голосом. Взагалі Іванці треба від усього серця подякувати: вона стільки змін і обмежень сприйняла just as it is! Всі ці "ось зараз почитаю... а ні, не почитаю, Христинка проти" і все таке решта. Мені б частіше бачити, яка вона насправді чудова дитина, особистість, сестра, і затикати собі рота хоча б на половину своїх зауважень. Прямо зранку про це думаю, але та моя частина особистості, що є точною копією бабусі-вчительки по татовій лінії, не може пропустити жодного приводу для "вдосконалення" дитини. Keep digging!

3 месяца

Кристюше 3 месяца.
Сегодня мы все еще болеем: кто еще (у Иванки наконец-то нет температуры), кто уже (мы с Кристюшей понемногу кашляем).
Детеныш уже умеет переворачиваться во все стороны, учится вставать на коленки, поднимая попу. Трудится, кряхтит. Много "разговаривает" с нами, смеется. Стала реагировать на разные заигрывания, У меня это качание на голени пока я к ней подтягиваюсь, у Димы свои погремушки.
Хотя они с Ивасей очень похожи, есть значительные различия.
Обе родились темненькими, но Иванка посветлела до 1,5 месяцев, а Кристюша остается брюнеткой. Недавно у нее появилась прядь светлых волос на макушке.
Иванку можно было уложить только с грудью, никаких тебе исключений. Кристина засыпает от качания. Грудь любит но не настолько маньячно, как Ивася.
С другой стороны, уложив Иванку можно было ее поставить в коляске на террасе на все время сна, Кристину надо катать. Иначе она поспит максимум 30-40 минут.
Вообще у Иваси сон был глубже и крепче как мне теперь кажется. Кристине нужно качание/грудь практически постоянно.
Соску не взяли обе. Зато Кристи ест молоко из бутылочки, что дает мне возможность пару раз в неделю выезжать в город по своим делам или с Иванкой. Иванке не помню, предлагала ли, не было такой необходимости. С Иванкой я наверное первые пол года вообще не расставалась.
Обе любят плавать. Ивася помню часто скандалила "на выходе", Кристинка в этом спокойнее.
С Иванкой я не понимала, какие могут быть претензии к совместному сну, теперь понимаю:) Кристина часто находится в каком-то возбужденном состоянии, машет лапами, сосет, отпадает, снова возвращается к сосанию. Спать в это время мне невозможно. Пока ничего из того, к чему я прибегала, не изменило картину кардинально.
Обе сестрички явно любят друг друга! Иванка по взрослому, как часть себя, свою сестру, такую милую. Кристюша же всегда оживляется видя Ивасю, улыбается ей, следит за ее перемещениями.

33 з половиною

Як не без здивування відзначила моя сусідка "я вже все купила для дочки на перше вересня, а ти ще не обрала лікаря, хоча дата майже та!" Смішно, еге ж?

А я й справді ще десь вітаю.Collapse )

В Іванкі прив'язанність до тата стає все міцнішеCollapse )
В очікуванні сестри: позитивний настрій і повна розфокусованністьCollapse )
Академічні досягненняCollapse )
Вчора займалися математикою. Назва розділу в посібнику "надихала" - склад числа. Кілька завдань, які наочно демонструють, що число "2" може складатися з 2 і 0, 1 і 1 та 0 і 2. Табличка, де ти поступово зменшуєшь число кіл в рядочку з 6 до 0, а на їх місце по одному додаєшь квадрати. Все достатньо легко, але абсолютно незрозуміло - навіщо! І саме ось цю потребу робити певні лінійні знання прив'язаними до реальності і потреби в таких знаннях у дитини, Холт підкреслив як головну мету навчання і неспроможність шкільноі системи. Саме на неї так хочеться "забити", бо ж "всі так вчаться" і "ці чудові яскраві посібники, розроблені провідними фахівцями, напевно ж результативні" може то в мене "криві руки"... Але дитина, вона ж миттєво відгукається на різницю в підході або ж то стомленним виразом обличча і повною неуважністю, або ж зацікавленням, повноцінною присутністю в процесі, розумінням, що саме вона може з ось цим зробити корисного для себе. Так вчора я для ілюстрації поняття на зрозумілому їй прикладі запропонувала створити іграшку для улюбленої поні, нанизавши на волосінь по 5 намистин 2 видів так, щоби жодний варіант їх поєднання не повторювався. (Тут я зрозуміла, що у Звонкіна в схожому завданні на варіативність намистини треба було ще й розташовувати на різних позиціях, але не стала розвивати цю тему, про яку треба ще самій згадати).
Іванка зосереджено нанизувала. Сама знайшла всі можливі 6 варіантів розв'язання завдання, хоча й зовсім не в той послідовний спосіб як це зробила б я і як в посібнику. Я їй продемонструвала "послідовність" зменшення кількості одних намистин і збільшення інших в якості перевірки нашого результату. Вперше дитина сказала "дякую мама за таке цікаве завдання!" Ну і як після цього йти кондовим шляхом?!
Читання. Наче б то логічно, що тут діє принцип "чим більше, тим краще". Поступово сприйняття символів спрощується і замість з'єднування кожноі окремої літери починають з'являтися склади. "Підказати" читати складами на більш ранньому етапі не було результативним: вона дуже швидко заплутувалась і ще один додатковий критерій в тому, як читати правильно, додавав напруги так, що виходило "прочитав всі літери - не можу вгадати слово". На морі Іванка не читала нічого, крім заголовків розділів книжки, яку я їй читала. Через 2 тижні відносної відсутності читання, вона стала поєднувати літери помітно вільніше. Цікаво що оповідання в якому десь третина слів зображена малюнками вона в цілому читає значно легше, ніж втричі менший вірш в звичайному вигляді. І зараз в неї буває таке, що прочитавши рядок віршика вона його не може переказати, хоча там і 3 слова. Я роблю висновок, що, по-перше, є якийсь граничний обсяг символів, які вона може розтлумачувати без перерви (в даному випадку - переходу уваги на знайомий графічний об'єкт), по-друге, матеріал її не надто захоплює. Маю в планах і все не дойду до того, аби самій зклепати коротенькі оповідання про її улюблених поні і роздрукувати із малюнками. Цікаво порівняти рівень зацікавленості в такому випадку.
Виявляється Diet thinking може непомітно бути присутнім та скеровувати наші дії навіть тоді, коли ми офіційно не на дієті. Наприклад, зараз я інколи ловлю себе на тому, що їм "корисний" і смачний салат в більшій мірі не тому, що хочеться, а тому, что "давно не їла салату" чи "правильніше буде свіжі овочі поїсти в обід". При цьому мій обід мені не те щоб не подобається, але він не наповлює мене в усіх сенсах так, як могли б це зробити пельмені з кроликом. Та думка про них була перекрита уявною "корисністю" салата, та тим фактом що щось схоже я їла вчора. Що цікаво, в результаті вчорашньої вечері де я обрала все виключно за покликом тіла, мені не схотілося ані коктейлю в Каріббіан, ані такої звичної цукерки на ніч вдома, а сьогодні після обіду на "додачу" прийшла значна частина шоколадки з кокосом.
Ба навіть більше скажу: Diet thinking не лише на їжу розповсюджує свій руйнівний вплив. Воно всюди, де замість того, щоб реагувати на власний стан, сигнали тіла та душі, ти починаєшь "робити корисне". Наприклад, займатися чимось для тіла, коли насправді ти дуже хочешь спати. Я, керуючись сьогодні розумінням "корисного застосування" вільного часу поки Івася з Дімою поїхали, намагалася не зважати на нестачу сну займатися йогою. Спіймала себе на тому, що включила фоном телевізор, аби хоч якось додати приємності цьому заняттю, що саме зараз було для мене каторгою, і ще трохи пішла б за кавою та шоколадкою аби прокинутися. На щастя, мені вдалося себе переконати, що не варто так брутально поводитися зі своїми потребами і затикати себе "замінниками" щастя, коли насправді щастя для мене саме зараз - сон. Згадуючи себе в подібних випадках, можу з упевненістю сказати що позайматися завжди вдається дуже мало і неефективно, після чого із відчуттям незадоволення собою, на автопілоті, я починала "пробуджувати" себе все тими ж знайомими засобами - їсти й пити, не відчуваючи ані голоду, ані задоволення, дивитися абищо по ТБ, без жодної потреби в цій інформації.

Jul. 11th, 2014

Невластиві мені речі трапляються: з одного боку, я повністю втратила здатність оперативно реагувати на будь-які запити. Через це маю борги, несплачені рахунки і листи без відповіді. Одна з моїх подруг сприймає таку неоперативність дуже болісно і персонально, вкотре доводить до мого відома, які відчуття в неї викликають мої відкладені реакції, що знову звязують її з дитячою травмою. А я на це не знаходжу нічого кращого ніж не відповідати знов. Бо позицію мою не можна окреслити в 2 словах а писати більше я не можу. Ось так і зупинилися в точці її образи і мого мовчання.
З іншого боку я читаю 2 книги паралельно. А я ж взагалі не "читач" (якщо не рахувати жж та фейсбука)! Обидві англійською, обидві важливі: Intuitive eating для себе і How children fail... теж для себе:)
В захопленні.

Jun. 24th, 2014

Мої недосипання роблять з "мами Лєри" "маму-монстра".
При цьому я починаю жахливо просувати дитину, створювати їх почуття провини на кожному кроці, бути відстороненою емоційно - коротше кажучи, роблю все повністю всупереч теорії. Бачу, що лише зливаю на неї свою проблему браку ресурсу, жодних підтверджень правильності своїх дій по ситуації не бачу, просто несе. Вчора врятувати решту дня від мене, руйнуючоі все на своєму шляху, вдалося вкладання спати вдень. 3,5 години в ліжку справу значно покращили.

Хоумскулінг для ІванкиCollapse )

Jun. 13th, 2014

Після двох перенасичених днів раптом всі плани поламалися і ми були вдома без жодного офіційного "заняття" для Іванки. Тайм-аут пішов нам на користь: я відіспалася, Іванка мала час зацікавитися розмальовкою (нехарактерне для неї заняття), грою з ляльками принцесами, виношуванням "туалетної справи".
Я з нетерпінням чекаю приїзду книг Холта, що мають допомогти мені позбутися шкільного мислення, а Дімі - відкрити альтернативне бачення світу, де школа не є ані обов'язковим, ані потрібним, а часто й тупіковим шляхом розвитку дитини. Чи сприйме він це, і на чому нам вдасться узгодити наші позиції стосовно Іванкіного навчання - час покаже. Поки скажу за себе - навіть маючи на меті зміну вектору в навчанні за своїм власним бажанням, відключитися від стереотипного підходу дуже важко. Десь вчора я зрозуміла, що прописи, читання та рахування - базові завдання для 5-літок, зрушення в яких легко оцінити наочно - не є такими обов'язковими до нав'язування дитині в регулярному форматі, як я це досі робила. Тобто методичне викроювання 15 хвилин на одне з таких завдань бажано без вмовлянь, але ж, будьмо відвертими, частіше ця моя ініціатива не зустрічає великого ентузіазму - це не зовсім про вільну освіту. Краще, ніж займатися тим самим в гамірній "групі товарищів" коли ти ще очі не розплющив у садочку, але по великому рахунку - те саме. З чим я абсолютно згодна в теорії, але поки втілення на практиці в мене шкутильгає, так це з тим, що навчання йде там, де людина бачить для чого їй це потрібно, або процес сам по собі захоплюючий. Тож сьогодні ми не відкрили жодного посібника, але з радістю рахували зібрану Іванкою смородину. І ось тут в мене була змога наочно продемонструвати, що таке десятки.
ЗаглиблюсяCollapse )
Делікатна тема - туалетCollapse )

Після того Іванка розкрила свій творчий потенціал і хвилин 15 без зупину мені розповідала якусь свіжоспечену історію. І я відзначила, як сильно мені в дитинстві запам'яталося, що я мамі розповідаю якийсь свій новий "мега-твір", а вона вже не має сили мене слухати і брутально перериває, щоб вкладати спати, і як рідко я приділяю час тому щоби отак увібрати в себе все її "надважливе" без залишку, без відволікання на плани або дзвінки, не дивлячись краєм ока у телефон.

Jun. 7th, 2014

В мені є хтось. Не орган, не їжа - справжній хтось, який вже зараз має власні бажання, власний ритм життя, відчуття. Ось сиджу я між трьома компами - на одному аудио інтенсива редагую, на іншому книжку для Діми купую, на третьому роздруковую щось в кольорі і паралельно отримую інсайт - та ж про хоумскулінг можна почитати якусь "классику жанру" і купую 3 книжки Холта. Їм при цьому шоколадку Рошен, відчуваю, який задушливий сьогодні вечір, десь думка майнула, як там Діма Іванку вкладає... На хвилинку встаю і, ой мамочки, та я ж не сама! Побачила у вікні своє відзеркалення і аж посміхнулася.
Дівчинка ближче до ночі активізується. Ім'я поки не прийшло.
Я аж вчора на 27 тижні забажала почитати, що ж там з нею і зі мною зараз відбувається. Не можу сказати, що з Іванкою прискіпливо слідкувала, що там за тиждень в дитини виросло/відкрилося, чи які там в мене мають бути симптоми крім живота, але зараз якось зовсім до цього думки не доходять. Хоча в принципі вже сьомий місяць, може трохи і подумати про одяг, слінг якийсь новий пригледіти...
Судячи з тиші зі спальні тато успішно заснув разом з Іванкою.
Тож я трохи тут зазначу деякі факти для себе, про які я 100 відсотків забуду, а вони можуть бути важливі надалі <s>якщо в нас, як Іванка забажала, таки буде 5 дітей</s>.Collapse )
За 10 днів в нас 8 річниця весілля. Щоб його подарувати коханому?...

Profile

happynya
happynya

Latest Month

June 2015
S M T W T F S
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
282930    

Syndicate

RSS Atom
Powered by LiveJournal.com
Designed by chasethestars